Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/218

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

— Ой прыидь прыидъ, а муй батэньку, нэ бався[1],
А вжэжъ бо муй чипчычокъ удався,
По білэнькуй постилэньцы послався,
Съ чэрвонэю рожэю[2] змышався.

|}

(Сватебная. Записалъ тотъ же.)


XCIV.

(Тамъ же.)

— Чомъ ты, Ганночка, нэвэчэраешъ
У своего батэнька?
Ой якъ пуйдешъ а до чужого
Нэ будэшъ вэчэраты:
Сами сядуть вэчэраты
Тэбэ пошлють по воду —
Выдро вэлыкэ, вода далэко,
Ночэнька тэмнэнькая.
— Нэ журитэся, блызькы сусыды,
Нічкою тэмнэнькэю,
Ой есть умэнэ золотый пэрстэнь,
Вінъ будэ мні свытыты;
Ой есть у мэнэ молодъ Иванко,
Вінъ будэ мні годыты:
Я за выдэрцэ, вінъ за другое,
Прынэсэмо обое.

(Сватебная. Записалъ тотъ же.)


  1. не мѣшкай.
  2. съ красною розою.