Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/217

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

— Щожъ тобі, зозулэ, до того
До подаруночку моего
Якъ я туго скрыню[1] отчыню[2]
Тонкого кужелю уріжу
Тымъ свого свікорка надару.

|}

(Сватебная. Записалъ тотъ же.)


XCII.

(Тамъ же.)

Ганночка батэньку отслужыла,
На столі сэрпокъ положыла:
— Хто гэтымъ сэрпомъ будэ жаты,
Будэ батэнько прынаймать,
По золотому за дэнь даты,
Такы нэ будэ вірно жаты,
Но на соныко паглядаты,
Сэ сонцэ нызко, вэчуръ блызько,
Ой сэбъ якъ хутчѣй[3] заплату взяты,
Такы нэ буду вірно жаты.

(Сватебная. Записалъ тотъ же.)


XCIII.

(Тамъ же.)

Ой добрая а годынонька настала,
А що Ганочка a пo батэнька прыслала,
Послала вона чортыры коны, пятый візъ,
А шостого вузычэньку сэбъ прывізъ.

  1. сундукъ.
  2. отомкну.
  3. поскорѣе.