Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/214

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Помыла, попрятала,
И сіла, заплакала.
— Сэбъ моя маты знала,
Вечэраты прыслала,
Чы яснэю зорою,
Чы рыднэю сэстрою.

|}

(Сватебная. Записалъ тотъ же.)


LXXXVIII.

(Тамъ же.)

Коло нового двора,
Анэ[1] пчолонька гула,
Тамъ Ганночка плакала
Изъ вынцю прыіхавши,
Батэньку до нігъ павшы.
— Ой, муй батэньку рідный,
Розвынчяй же ты мэнэ,
Розмыняй пэрстэныкы,
Розвяжы ручкы мои,
Посплітай коскы мои,
Позбырай слезкы мои.
— Мое дитятко риднэ,
Радъ бы я тысячъ даты,
Себъ тэбэ розвынчяты,
Перстэны розмыняты,
Ручэньки розвязаты,

  1. не.