Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/189

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

— Ой продай, матко,
Коня мого вороного,
Ой ожыны мэнэ, матко,
Сына молодого.
— Ой ны вылять, сынку,
Коня продаваты,
А вже тэбэ запысалы
Въ салдаты отдаты.
Маты годовала,
Слезы розлывала,
Лытівъ горолъ[1] съ чужыхъ сторонъ
Да и того пытала:
— Ой ты, сывый горлэ,
Высоко лытаешь,
Ой чы часто мого сына
А въ війску выдаешь.
— Ой чы-жъ то твій сынъ
Въ війську спочывае,
Ему сывый соболонько
Головку тыскае.
Ны дай, Боже, смэрты
Въ салдатахъ умэрты,
Дэ ни кому доглядіты
Салдацькэй смэрты.
Ой воронъ лытае,
Смэрты доглядае,
Білэ тіло обырае,
Косты покыдае.

|}

(Записалъ тотъ же.)


  1. орелъ.