Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/188

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Ой тысавъ я трысочкы
Зъ білой бырізкы.
Ой спускавъ я річынькы
Съ тихого Дунаю.
Ой сукавъ я шнурочкы
Съ тонкого кужылю.

|}

(Записалъ тотъ же.)


LIX.

(Тамъ же.)

Я въ полю надъ водою сіяла долю,
Сіючы говорыла: плывы, доля, зъ водою,
Плывы доля зъ водою, а я вслідъ за тобою.
Есть на моры штычына[1], тамъ памъ будэ спочына,
Будэмо спочываты, білы листы пысаты,
Білы листы пысаты, да й до батынька слаты.
Ныхай батынько знае, якъ замужъ дочку дае,
Розуму ны довівшы[2], робыты[3] ны научывшы.
Ой сэ добрая будэ: научать іі людэ
Сырэю дубыною, щобъ була людыною.[4]

(Записалъ тотъ же.)


LX.

(Тамъ же.)

Щука рыба въ моры
Гуляе до воли.
Есть у вдовы одынъ сынъ,
Да ны давъ Бігъ доли.

  1. нѣчто въ родѣ острова.
  2. не развивши.
  3. дѣлать.
  4. человѣкомъ.