Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/164

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

XXXV.

(Гродненской г., Кобринскаго у., мѣстечко Бездзѣже).

Щука рыба въ морі
Гуляе до воли;
Oй у вдовы одынъ сынъ,
Да ны давъ Богъ доли.
Выйшовъ за ворота,
Стоить якъ сирота;
Ныхто іого нэ займае
Бо роду ны мае.
— Продай, матко,
Коня вороного,
Ожены, матусэньку,
Сына молодого.
Нэ схотіла маты
Коня продаваты;
А вжэ іого запысалы,
Въ солдаты оддалы.
Матка выражае[1],
Слезмы обливае;
Лытівъ оролъ съ чужихъ сторонъ,
Да й того пытае[2]:
— Ой ты, сывый орлэ,
Высоко литаешь,
Ой чи часто мого сына
У вуйську выдаешь[3]?
— Чи то сынъ твуй, матко,
Въ стэпу[4] спочивае[5]?
Надъ имъ ясный соколъ

  1. горюетъ.
  2. спрашиваетъ.
  3. видишь.
  4. степь.
  5. лежитъ мёртвый.