Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/163

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Дэсь пойшовъ мылый за лісъ,
Чорныі очинька занюсъ
И слідки свои забравъ,
Сэрцю тужэньки задавъ,
Ой роспущу я тугу
По зэліоному лугу,
По крутыхъ дороженькахъ,
По своихъ вороженькахъ.
Бодай[1] наши вороги
Поконали[2] до ноги.[3]

|}

(Записалъ тотъ же.)


XXXIV.

(Гродненской г., Брестскаго у., село Косичи).

Чомъ ты гаю[4] чорный стоишь,
Чомъ ты гаю ны зеленіешь?
— Якъ я маю зеленіты,
Була зыма сутужная,[5]
Й шло вуйсько велыкое,
Подо мною ночовало,
Корыньечко подоптало
И гульечко[6] постынало[7]:
Корыньечко копытками,
А гульечко шабэльками.

(Записалъ г. Иванъ Котовичъ.)

  1. пускай.
  2. погибли.
  3. описательная формаЖ до единаго.
  4. роща.
  5. стягивающая, жестокая.
  6. вѣточки.
  7. обрѣзало.