Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/141

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

XXIII.

(Тамъ же.)

Ой! у лозі калынонка, у лози,
Тэпэрь моя головонька у тузи[1].
Ужэ въ лозі калынонька оцвыла,
Мэнэ маты за пьяныцю оддала.
Пьянычэнька якъ день якъ нычъ
Въ корчми пье,
А прышовшы до домоньку
Мэнэ бье.
Ой! пріихавъ муй батэнько зъ Ильвова,
Пытаетея пъянычэнька чы въ дома.
Потыхоньку муй батэнька говори
И нэ збуды пьянычэнькы въ коморы.
Якъ того пьянычэньку пробудышь,
To ты мою головоньку загубышь.
Прывыкай ты, моя доню, прывыкай,
До сусіда крузъ окэнцэ утыкай.
Хто жъ одъ его, муй батэньку, утэчэ
Одъ сусіда за косоньку волочэ.

(Записалъ тотъ же.)


XXIV.

(Тамъ же.)

Пудъ горою трава шумытъ,
За горою козакъ лэжитъ.
Коло его нітъ нэкого.
Дэся всялась дівчинонька,

  1. печаль, горе.