Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/79

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Видь гэто начальникъ нашъ демонъ
На тябѣ громко кричить.
По лѣсѣ стау шумъ и трескъ
Што я страху ажъ задрыжау
А отъ вочей ихъ зробіуся блескъ
Што я безпамяти бѣжау.
Вотъ тобѣ я гроши Аммонъ
Толька на вѣкъ нажіу я бѣду
Гэто наробіу мнѣ демонъ
Што скорчило мяне у дуду.

|}


Два мужика Максимъ и Барисъ.

Максимъ

Аліжъ нашъ Земскій начальникъ
Дужешь ужо лысякъ
Хоть енъ сдаетца не нахальникъ
Да судить енъ такъ и сякъ.
Люди кажуть хто лысы
То енъ дужа разумный
А лишь у яго рыжіе усы
Исдаетца што енъдумный.

Барисъ

А гдѣжъ ты гэто бачіу
Кабъ лысы и рыжій быу добрый
Которыжъ енъ ни курдаячіу
Да и ни ламау бы енъ робры.

Максимъ

А у церкви я яго видѣу
Шо енъ дужа молатца Богу
Али когожъ енъ не обидѣу
Того хто яму ня у змогу.

Барисъ

Ты ни гляли Максимъ
Што хто дужо набожный
А енъ ня добрый соусимъ
И есь енъ безбожный.
Енъ Богу молитца ажъ кричить
И ни опустить енъ постъ
А на людей енъ ворчить
И душой енъ ня простъ.