Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/77

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Енъ же ужо покинуу свою Дарку
А самъ ужо нябощикъ
Я его хорошо зналъ что ему такое
стало, онъ кажется здоровый былъ человѣкъ
А штожъ паничокъ
Увесь постъ постіу
А якъ вялико-дня дождау
Дыкъ енъ скоромины якъ хватіу
Дыкъ енъ и Богу душечку отдау.
Да ящо на тоя лихо
Бураковаго расолу напіуся
Дыкъ и стало у грудяхъ тиха
И за животъ руками ащапіуся.
Мучіуся енъ цѣлыя сутки
Да и на постелю злегъ
Семьѣ не веселье а были смутки
Ина другій день приняу яго Богъ
Скоромины ня треба много ѣсть
Да ящо и безъ хрѣну
Гэто ня первая ужо вѣсть
Ты чуу што было и Ехрему
Якъ схватила за животъ рѣзь
Што и ратуночку ня было
Дыкъ енъ ажъ по чарнѣу увесь
Бо увесь животъ раздуло.
Али бѣднаго Ехрема
Фельчеръ ратовау
Дау яму сэнэсу бяремо
И ливатыву давау.
Быу у насъ и соцкій
Што килбасой подавіуся
Ѣу енъ чужія и клецки
Покуль у могилу уваліуся.
Хто поживаець
Чужое добро
Вѣку не доживаець
Бярѣць за ребро.

|}


Сенька.

А у насъ Староста