Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/72

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

То чортъ яго кажець забяри
Яго накажець казау той Богъ.
У нась есь хозяинъ царь
И есь Начальство
А за что же плачець младъ и старъ
Што такое нахальство.
Я скажу объ вору яго не виня
Гэто и Богъ знаець Святый
Што енъ украдѣць послѣдняго коня
И доводиць донищеты.
Кони красть и замки ломать
Падляцу гэто не вадицць
Для ихъ есь турма мать
Яна по голоукѣ ихъ гладиць.
Съ коня желѣзныя путы не можно знять
То можно зарѣзать коня
За гэто у насъ не казняць
А у турму нехай садюць меня.
А у турмѣ я буду не прикуты.
Не зъ ѣдять манѣ Ауласа
Мнѣ будець шкура и путы
А господару будець мяса.

|}


Тумашъ.

Коли хто Богу ня вѣриць
То енъ будець и отвѣчаць
Богъ яму по смерти отмѣряць
А тутъ нѣтъ чаго ворчать.
Дурень кажець, што Бога нема
А якъ умромъ да Енъ найдетца
Тогды ни поможець ни кумъ ни кума
А кудыщь енъ тогды понесетца.
А намъ якое до кого дѣла
Коли хто хоць и грѣшенъ
У яго есь душа и есь тѣло
Енъ и отъ Бога будець повѣшенъ.
Абы енъ быу вѣренъ трону
И любіу бы енъ Государа
А коли енъ нялюбиць свою Матрону
То любець у богаго и господара.