Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/71

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Бо цѣлая наука залежить
Отъ нашихъ матокъ
Яна яго учець а ня нѣ нѣжиць
Вотъ енъ и улюдяхъ знатокъ.

|}


Харитонъ.

На што тому давать волю
Хто темный и не ученъ
Бо енъ попадѣць у не долю
И будѣць изувѣщенъ,
Добра тому воля
Хто человѣкъ а ни корова,
Енъ не пойдѣць зимой у поле
Бо яму не здарово.
Пустиць у поле скатину
А не пристау съ ей пастуха
То яна погадѣнь ножни и житину.
И забудѣць што есь плугъ абы соха
Коли человѣкъ учонъ
То енъ и Бога боитца
А коли енъ отъ людей отлучонъ
То нехай съ людьми и не садитца.
А чамужъ господаръ собаку
Привязываець на цѣпь
Такъ и грубаго забіяку
Бо енъ разбойникъ и стѣнъ.
А на руси нѣтути ни якой кары
Разбойнику й коноводу
Ти гэтожъ не воля гэтой твары
Што яны бяды робюць народу.
Во передъ Тройцей у бѣднаго лѣсника
Послѣднихъ повели пара коней
Што у яго нѣтъ ни хлѣба ни пресняка
Быу бѣдный, да и ящо бѣдный.
А ти гэтокъ ня можно потѣшиць
Бѣдныхъ трудящихъ людей
А ти гэтожъ ня можно ихъ вѣшаць
А то и ящо грозиць злодѣи,
Хоть ты собѣ и церковь обяри
И зроби кому поджогъ.