Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/41

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Два мужика.

Степанъ Парамонъ

Скажи ты мнѣ братъ Парамонъ кто на свѣтѣ отъ усихъ людей умнѣй есь больши? А братъ ты мой Степанъя дауно гэто ужо вѣдую, хто больши. Дыкъ тышь и мнѣ ска.кл братъ Парамогъ хто есь больши?

А вотъ по мойму хто.

Фурманъ онъ отъ усихъ важьнѣе,
Куды ты ни погляди,
Хоць енъ другихъ не нѣжнѣе
А только онъ ѣдеть у переди.

За нимъ сядить ксе́ндзъ и Попъ
За нимъ сзади купецъ и панъ
Вотъ енъ и стоить сто копъ
А што не прауда братъ Степанъ

По мойему ень великій важникъ
А што у другого за борода
Хоць иной бываець и бражникъ
Да гэто не есь бѣда.

Степанъ

Такъ то такъ братъ Парамонъ
да только воть што. А што?

Мы не такъ разсуждали съ тобой
А чамужъ панъ яго у кресло не садить
И обѣдать не завѣць яго съ собой
Да и по бородѣ яго не гладить.

Фурманъ хоць и на переди сядить
Да у жо у рукахъ лейцы и пуга
А панъ хоть по зади, да изъ кареты глядить
И ни по чемъ яму дождь вьюга.


Пилипъ.

Мои дѣтки ни знаюць нужи
Дачушка и сынокъ Савастей
Вотъ сынъ и до плясокъ дасужи
Здается што енъ якъ безкостей.