Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/36

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

А вось можеть быть Царь и пожалѣу бы насъ велѣу бы ихъ вѣшать якъ собакъ. А тожь яны разорають насъ у пухъ. Послѣдняго коня уводить, што другому бѣдному и рукъ нѣтути за што зачапить весной. На той недѣли насъ не было никого дома а хату мы были замкнули на замокъ а енъ и забрауся красть Посыкнууся быу у клѣть, али тамотька собака не депустіу яго

Дык енъ тоды гайдочки да ухату
Ти гетожь яму быу нетрудъ
А уловіу яго да и передау гайдукату
Дыкъ легко яго осудіу судъ.

На три мѣсяцы у турму
Яму и тамъ дадуть хлѣба,
Енъ папау якъ щука у карму
Нѣ не такъ бы яму треба.

Ай сусѣдька ты мой, мужику и дауней было худj да и тяперъ не меды

А чимъ дауней было худо?

Даўней надоѣдау пригонъ
И а кононы да вайты
Шароворки да на згонъ
Да и пустые были животы.

Не сусѣдъ усе веселей было дауней

Бывало тольки быу и страхъ
Што были упоры да чароуники
Дыкъ ихъ палили на кастрахъ
Да и пропадали отъ Божей руки.

Дауней нябощики съ могилъ ходили
Да ящо и русалки горцовали
Пьянаго мужика по болоту водили
Да и чароуники працовали.

А бы гета была ня бѣда
Што усвадьбѣ чароуникъ на кутѣ
А усе у дудара лопнѣть дуда
Да и рѣзанка зарѣжеть у животѣ

А ти мы но игрищахъ не гайсали
Якъ были мы дѣтюками