Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/10

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка была вычытаная

А што Агапонъ твойму Микиту
Зъ вяликой пыхи яго ума
То вѣрно енъ по подѣць у кибитку
Тамъ и справиць яго турма
Да моўчи Старшина, и я такъ думаю,
Што яму гэтого не минуць бо дужешь
Ужо разапсѣу, што хоць яго нехай и разопрѣць
Прощовай Старшина
Съ Богомъ Агапонъ
Я ни чого ни могу
Коли у котораго ниже пояса и свярбиць
А хоть собѣ и усе тѣла
То я яму розгами ни могу потерабиць
То у ремя ужо улетѣло

|}


Кумъ Замойдавецъ.

Скажи ты мнѣ кумокъ?
Коли ты отдаси мнѣ гроши
Яжъ табѣ дау серебра камокъ
И думау што ты хорошій.
Тыжъ тоды мянѣ просіу
Змилуйся пазычь кумокъ
Плакаў ажъ галасіу
А тяперь скулья мнѣ убокъ.
Тоды будь ласкаў позычь
Треба купиць кароуку
А тяперь ты ужо паничъ
А мнѣ хоць на шію вяроуку.
Напиваешься до пьяна
А гроши ня хочешь отдаць
Да на чары ходишь до Лукъяна
Кабъ скорѣй мянѣ сбадаць.
Ай милый ты мой кумъ
Аткуль мнѣ гроши узяць
Тыжъ маешь душу и умъ
И видишь што пьяница мой изяць.
А чамужъ ты тоды мнѣ ни казау
Якъ гроши у мянѣ браў
А такимъ добрымъ сябѣ показау
Тоды якъ скуру съ мянѣ драу.