Старонка:Беларускія апавяданьні (1901).pdf/5

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

4


ничъ свой каптанъ[1], насунуу капялюшъ, и мы пошли подъ руки…

Во и клуба. Шарахнулися у двери. Тычасъ человѣкъ, золотомъ шитый, подскочіу ко мнѣ, каптанъ сдѣеть и не вѣдаить, хто я… Знай пана! — Хварѣй твоя голова!. Я и вокомъ не моргнуу… Пошли уверхъ по лѣсницѣ. Иду дробнякомъ. Выше-выше. Драбанули къ дверямъ. А тутъ и хата[2]. Полъ гладкій, — хоть каузайся. Хата уся якъ горить! Свѣтло — у вочи стибаить! А пановъ, братцы, якъ у мѣху… Панъ паню хапаить во гэдакъ, ногами во гэдакъ. И-и! пошли — тропъ да лопъ. Жжи-и-и! У-у-ухъ! Лопъ-лопъ-лопъ! Отбѣглися къ вокну — скокъ, обхватилися — скокъ, крутнулися, вочами во гэдакъ, голову бокомъ… Скокъ — схватилися! Лопъ-лопъ!.. Шш… ззз!.. Лопъ-стукъ, брыкъ-верть! Я ета растарѣщіу вочи, разинуу ротъ и размахнуушися чмыхнуу. А паничъ мене во гэдакъ подъ руку: „Миколай, кажить, Ивановичъ (ето, значить, я — Ивановичъ), отойдемь-троху“. Отошли, а енъ на платокъ показываить. Чмыхнуу я у платокъ, и опять къ панамъ.

Ажъ паны ужо отработали. Выти-

  1. Пальто.
  2. Зала.