Старонка:Беларускія апавяданьні (1901).pdf/27

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

26


можа, такъ съ чего-нибудь зроблены. Мальцы кіями по тыхъ яблокахъ то оттуль, то отсюль, а нѣкоторыи налегають пузомъ, во гэдакъ, а другіи ноги — ва гэдак, бокомъ на столъ… И мукой пальцы обсыпають, штобъ кій ходіу… Ну и жарить по яблоку, а яблокъ летить—летить, якъ маланья, да у берегъ—лопъ!! Отскочить, а енъ опять наляжить, ноги до стѣны оттопырить, тады мѣтить-мѣтить и — ляпъ, а яблокъ жигъ у вуголъ! А мальцы, што кругомъ ходють, носы повѣсивши, го-го-го!!

И лоука-жъ біу тый, што съ чорными вусами… Тады я отъ вокна, да у двери, да черезъ другіи, у клямку согнууся, гляжу и слухаю… Ажъ нѣхто якъ ишоу, прямо двериной мнѣ у лобъ, а самъ и выскачіу на дворъ… Я-жъ отодвинууся и стою… двери троху отхинуу и гляжу… А мальцы бѣгають, галдять, а тыи съ боку нѣшто съ бутыл окъ пьють…

Икая ета гульня? Самая настоящая! Потому съ благородныхъ играють, не то, што нашъ братъ, альбо писарь, ти урядникъ… Не-вѣдомо, хто выйграить? Ну вотъ я вам, братцы, покажу? Ты, Трахимъ стань у вуголъ стола…