Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/XXVI

З пляцоўкі Вікікрыніцы
XXV. Пудъ гаемъ зэлэнэнькымъ XXVI. Вітеръ повывае
Беларуская народная песьня

1866 год
XXVII. Зэлэнэнькый дубэ

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




XXVI.

(Тамъ же.)

Вітёръ повывае,
Гору разрывае,
Молодъ козачэнько
Коныка сыдлае,
Изъ двора зъіждяе.
Ему дівчинонька
Білу ручку дае.
Вэрнысь, козачэнько,
Вэрнысь до домоньку,
To я пэрэвяжу
Шовкемъ головоньку,
Твоя головонька
Такъ якъ маковонька.
Розумэць малэнькый,
Козакъ молодэнькый,
Одбывся одъ роду
Въ чужую сторону,
По чужуй стороні
Конимъ поіждяе,
И до свого коня
Стыха промовляе:
— Ой! Коню муй! коню,
Коню воронэнькый,
Скажи мні правду,
Дэ отэцъ и маты.
— Вэды конычэнька
Въ тыхый Дунай пыты,
Прыдэ отэцъ и маты
Білыхъ ручокъ мыты
И будутъ до тэбэ
Стыха говорыты:
— Сэ бъ жэ ты бувъ, сынку,
Въ Дунаі втопывся,
Нэжъ якъ отцу й матцы
На очи навывся.
— Матко якъ, моя матко,
На що породыла:
Ни щястя, ни долы
Ты мні нэ вдылыла,
Мэнэ молодого
Въ військо вырадыла.

(Записалъ тотъ же.)