Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CXCV

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CXCIV. Пошлю сокола, пошлю небога CXCV. Стояла рутонька вкрай плоту
Беларуская народная песьня

1866 год
CXCVI. Гаи развіваютъ

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CXCV.

(Тамъ же.)

(При выѣздѣ подъ вѣнецъ.)

Стояла рутонька[1] вкрай плоту
Друбненькимъ дощикомъ ульяна,
Ой тамъ Иванко умывався,
Своимъ ворогомъ кланявся:
— Ой мои жъ вите вороги!
А нэ пэреходьте дороги,
А нэхай пэрейде Господь Бугъ
А муй батенько навперудъ.


Кропы[2] но ты коня,
Кобъ Бугъ зносывъ дитя,
Зъ вэликеи дороженьки,
Съ чужеи сторононьки
Змежи чужихъ людей.

(Послѣ брака поютъ:)

Подякуйте[3] Богу и своему ксендзу,
Що дітки звінчавъ, не мнуго зъ шлюбу узявъ.

(Записалъ тотъ же.)



  1. очень обыкновенный цвѣтокъ въ цвѣтникахъ здѣшнихъ крестьянъ.
  2. усердно погоняй.
  3. поблагодарите.