Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CXCIII

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CXCII. Литала тетеренька по полю CXCIII. Заручоная Марися
Беларуская народная песьня

1866 год
CXCIV. Пошлю сокола, пошлю небога

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CXCIII.

(Тамъ же.)

(Послѣ помолвки — „заручинъ“ хоръ дѣвушекъ поетъ:)

Заручоная Марися,
Заручивъ іі Господь Бугъ,
Іі батенько навпэрудъ,
Заручила іі матюнка.


Ступлю я на калину,
Гукну я на родыну:
Збырайся, родочку,
Въ суботу зъ вэчерочку,
Въ суботу пузнэнько,
Въ ниділю ранэнько,
Ha новый двуръ,
За тесовый стулъ,
До Мариси на вэсилье.


(Если невѣста — сирота, то поютъ:)

Ой нима, нима Мариси дома,
Пошла Марися до Пана Бога
Проситы батенька на вэсильечко.


(Сирота — невѣста — поетъ:)

— Прошу тэбэ, татку, на вэсильечко.
— Вэселися, доньку, зо всіми святыми,
Зо всіми святыми, зъ людьми добрыми,
Ой ужежъ-бо я за тремя замками:
Пэрвый замочекъ — зъ дощекъ домочекъ,
Други замочекъ — рыжецъ песочекъ,
Третій замочекъ — трава мурава.


(За тѣмъ поютъ хоромъ дѣвушки, подруги молодой:)

Знаты Марисю, знаты молодэньку,
Що нэ батенько отдае:
И стулъ нызэнькій,
И чаша мэду нэ повнэнька,
И родина нэ всэнька[1].

(Записалъ тотъ же.)



  1. не вся.