Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CLXXXVIII

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CLXXXVII. Мое поле поорано и посіяно жито CLXXXVIII. Заковала зозуленька
Беларуская народная песьня

1866 год
CLXXXIX. Зэленый дубочекъ на яръ похилився

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CLXXXVIII.

(Тамъ же.)

Заковала зозуленька,
Мыжи горы литячи:
Заплакала сыротонька,
Та й на службоньку йдучи.
Учувъ тое муцный[1] Боже,
А на нэби живучи:
— Чого жъ плачешь, сиротонько,
Та й на службоньку идучи»?
Давъ я тобі, моя донько,
Одну ручку, другую,
Заробляй же, сыротонько,
Надоленьку такую.
—Ой сэбъ[2] же я, муцный Боже,
Дэнь и нучку робыла,
Такижъ моя роботонька
Никомуську нэ мила.
Хожу, блужу, муцный Боже,
Та такъ місяцъ у крузі.
Цы що роблю, цы такъ сижу,
Завжды сердэнько у тузи.
Е на дворі калуженька[3],
Ой сэбъ же я нэ впала,
Полюбыла пройду-світа[4],
Сэбъ же я нэ пропала.
Туга моей головоньци,
На сэрдэньку нэволя,
Цы всимъ людямъ така біда,
Чи но моя недоля.

(Записалъ тотъ же.)



  1. мощный, всемогущій
  2. если-бы.
  3. лужа.
  4. проидохую