|
А въ сусіда хатка біла,
У сусіда жинка мыла,
A у мэнэ ни хатинки,
Нема счастья, аны жинки.
А вже сусідъ жито сіе,
У сусіда зеленіе,
А у мэпэ ни орано,
Еще жито не сіяно.
За сусідомъ молодицы,
За сусідомъ и вдовицы,,
Щей дівчата поглядаютъ,
Що сусида вси кохаютъ.
Мэнэ одна полюбила,
И рученьку заручила,
Пришла въ очи такъ сказала,
Що я тэбэ не кохала.
Чи безъ щастья уродывся,
Чи безъ щастья охристывся,
Чи такіе кумы брали,
Щастъя долы не желали,
Чи я въ матера незроденъ,
Чи я людямъ не пригоденъ,
Защожъ мэнэ Богъ карае,
Лыху долю посылае.
Чи я кого зъ світа зогнавъ,
Чи я кому жунку отнявъ,
Чи въ пріязни кому зрадывъ,
Чи въ біду кого впровадывъ?
Сідлай, хлопче, ты гнідого,
А самъ сядай на другого,
Та поідемъ. погуляемъ,
Сусідоньку одвідаемъ,
— Будь здорова, сусідонько,
Люба, мыла дівчинонько,
Ой якажъ ты гарнесенька,
Якъ сніжечокъ білесенька.
— Сядь, козаче, не вертыся,
Коли хочсшъ — поцѣлуйся.
— Ой вжежъ годы цыловаты,
Бо онь[1] уже иде мати,
А вона зато сердыта,
Якъ побачитъ, будэ быты.
— Будь здорова ты, матусю,
Я пріихавъ по Настусю,
Хочу буты тобі роднею,
Будь ты теўою мосго.
— Ты, сучи сынъ, волоцюга,
Забыяка, злый катюга[2],
Ничого соби недбаешъ[3],
Все розбоемъ промышляешъ.
— Ты, матусю, буйся Бога,
Смерть твоя коло порога,
Ты горазъ[4] мэнэ не знаешъ,
Катюгою называешъ.
А я хлопець пребогаты,
Маю кони, скотъ рогатый,
Маю срибро, маю злото,
И овечокъ пребогато.
Бідна Настуся рыдае.
Сіюю долю проклинае.
Якъ не выдасть за сёго,
Вжо не пойду за другого.
А съ такимъ бы житы стала,
Хоть бы борщикъ бувъ безъ сала.
— Мовчи, сучко, чортъ съ тобою,
Ось[5] я тэбэ коцюбою[6].
Молодця мы знайдемъ самы,
Щобъ скотику мівъ зъ рогами.
— Прощай, прощай. моя мыла,
Я не хочу щобъ любыла:
Маты кіемъ буде быты,
Обоимъ же намъ не житы.
— А я пойду утоплюся.
Або въ каменъ розобьюся;
Нехай люде добри знають,
Якъ съ коханья умырають.
|
Прапануем да спампаваньня!