Бѣлорусскіе народные разсказы (1908)/Харитонъ

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Артамонъ Харитонъ
Верш
Аўтар: Восіп Арлоўскі
1908 год
Тумашъ

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Харитонъ.

На што тому давать волю
Хто темный и не ученъ
Бо енъ попадѣць у не долю
И будѣць изувѣщенъ,
Добра тому воля
Хто человѣкъ а ни корова,
Енъ не пойдѣць зимой у поле
Бо яму не здарово.
Пустиць у поле скатину
А не пристау съ ей пастуха
То яна погадѣнь ножни и житину.
И забудѣць што есь плугъ абы соха
Коли человѣкъ учонъ
То енъ и Бога боитца
А коли енъ отъ людей отлучонъ
То нехай съ людьми и не садитца.
А чамужъ господаръ собаку
Привязываець на цѣпь
Такъ и грубаго забіяку
Бо енъ разбойникъ и стѣнъ.
А на руси нѣтути ни якой кары
Разбойнику й коноводу
Ти гэтожъ не воля гэтой твары
Што яны бяды робюць народу.
Во передъ Тройцей у бѣднаго лѣсника
Послѣднихъ повели пара коней
Што у яго нѣтъ ни хлѣба ни пресняка
Быу бѣдный, да и ящо бѣдный.
А ти гэтокъ ня можно потѣшиць
Бѣдныхъ трудящихъ людей
А ти гэтожъ ня можно ихъ вѣшаць
А то и ящо грозиць злодѣи,
Хоть ты собѣ и церковь обяри
И зроби кому поджогъ.
То чортъ яго кажець забяри
Яго накажець казау той Богъ.
У нась есь хозяинъ царь
И есь Начальство
А за что же плачець младъ и старъ
Што такое нахальство.
Я скажу объ вору яго не виня
Гэто и Богъ знаець Святый
Што енъ украдѣць послѣдняго коня
И доводиць донищеты.
Кони красть и замки ломать
Падляцу гэто не вадицць
Для ихъ есь турма мать
Яна по голоукѣ ихъ гладиць.
Съ коня желѣзныя путы не можно знять
То можно зарѣзать коня
За гэто у насъ не казняць
А у турму нехай садюць меня.
А у турмѣ я буду не прикуты.
Не зъ ѣдять манѣ Ауласа
Мнѣ будець шкура и путы
А господару будець мяса.