Бѣлорусскіе народные разсказы (1908)/Артамонъ

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Тимоха Артамонъ
Верш
Аўтар: Восіп Арлоўскі
1908 год
Харитонъ
Іншыя публікацыі гэтага твора: Артамон (Арлоўскі).

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Артамонъ.

Богъ человѣку душу устауляець
Да енъ родитца тутъ
А народъ душу испрауляець
Тогды енъ ужо ня глупъ.
Штожъ съ той души
Коли яна не развита
Хоть яна собѣ и не грѣши
Да усе для яе закрыта,
Той человѣкъ не живой
А просто шматокъ мяса
Бо енъ съ пустой головой
Коли не положена окраса.
Кого природа надарила
То той и человѣкъ
А кого природа разорыла
То енъ не счастливый вѣкъ
Природа силу маець
А коли дурная душа
То хоть наука душу и удобраець
А усе яна не хороша.
Хоть бы человѣкъ жіу и учіуся
Сто тысячъ лѣтъ
И по усему свѣту волочіуся
А усе ящо не открытъ свѣтъ.
Тяперъ науки развиваюць
А и милліонной части нима
За науками усм ужо не зѣваюць
А ящо нѣтути поунаго ума.
Науки треба попраулять
Али будець хтожь
Много чаго треба остаулять
Бо много гдѣ есь ложь.
Ня ужешь и мы того повинны держатца
Чаго держалися наши предки
А ти не пора намъ за свои науки узятца
Кабъ и мы были мѣтки.
Якъ бы человѣкъ той у міры пришоу
Который усе бы міру открыу
То енъ много бы фальши знашоу
И усю бы яе у вемлю зарыу.
Самая большая бѣдность
Коли человѣкъ дурень
И гдѣжъ можець быть едность
Колп у одного домъ, а у другого курень.
Якъ вѣрили у забобоны и чароуникоу
И вѣрили у упора и русалки
Якъ водилося у старухъ и старикоу
Такъ есь и тяперъ болвохвалки.
Коли яны и науки
Нискольки не уважаюць
Енъ кажець, что за мои руки
Мянѣ б на кутѣ сажаюць.
А найбольшъ коли наши матки
Сами не есь глупы
То у ней и дѣуки гладки
И люди, живыя а не слупы.
Бо цѣлая наука залежить
Отъ нашихъ матокъ
Яна яго учець а ня нѣ нѣжиць
Вотъ енъ и улюдяхъ знатокъ.