Бѣлорусскіе народные разсказы (1908)/Нѣ Старшина

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Старшина и сосѣдъ его Агапонъ Нѣ Старшина
Верш
Аўтар: Восіп Арлоўскі
1908 год
Кумъ Замойдавецъ
Іншыя публікацыі гэтага твора: Нестаршына.

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Нѣ Старшина.

Ня добро што нѣтуци на ихъ Пана
Дау бы енъ такому шельмѣ батьвиня
Ни поглядѣу бы енъ Микиты Янки и Степана
Ни разъ бы яму спохло сядуха и видѣнья
Перестау бы енъ по улицѣ ходиць до свистаць
И перестау бы енъ гарелочку лыкаць
А пошоу бы енъ косиць дровы сѣчь и ораць
А ни былобъ яму часу гигикаць
Ни захотѣу бы енъ у будни день боты на дѣваць
Да мыломъ руки мыць по самые локти
А пошоу бы енъ сторожку и варту отбываць
И скоро бы енъ попаусябъ Аконону у когти.
Насіу бы енъ юха то што пригожа мужику
Старую калиту и шабалтасъ
Да ящо радъ бы енъ быў и одному гузику
Такъ якъ бывало и у насъ.
Гэто бывало рѣдко у которого при калитѣ
Пятокъ, мѣдныхъ гузикоу сядиць
А енъ носиць ее спереди при животѣ
А шабалтасъ собѣ съ боку висиць.
А тяперь распустилися яны ахъ Боже нашъ
Уся молодежь пошла своимъ торомъ
Саўка Паулюкъ Хвѣдоръ и Кондратъ
И пропау у ихъ у весь соромъ.
Поросло на ихь сучья якъ на лозѣ
Нѣтути кому яго и тирабиць
А ти гэтожъ яны живуць у грозѣ
За то яны ни знаюць якъ треба жиць
Кабъ яны годовалися якъ и мы у цвику
Да спытывали бярозовой каши
То яны покорны былибъ усякому человѣку
И былибъ добрые дѣти наши
А штожъ Агапонъ гэто прауда.
Тогды и солнце веселѣй свѣтила
Якъ святая розга ходила.
И ни было тогды такой псоты
А кажинный глядѣу своей работы.
Бывало баринъ абы панъ
И мѣу свою заботу
А Хомка и Степанъ
Знау пятницу и сыбботу.
Охъ прауда Старшина охъ прауда
И такъ же ихъ на лѣсъ глядя наросло
Вотъ за то нась и усмутокъ у несло
Ни бѣдуй Агапонъ
И Демкоу сынокъ быу жостки и на усе тикавый
Ажь и папау енъ на свою судьбу
И ти гэтожъ яго занесъ туды ни лукавый
Што енъ попау къ бѣсамъ на свадьбу.
Чуець енъ ночью што у току играець басуець
А енъ и давай къ воротамъ подходиць
Ажъ тамъ черти по току танцуюць
И чагожъ яму было туды ходиць
Глядиць енъ ущель развѣіуши свое грибы
И видиць што тамъ гораць чорныя свѣчки
А жъ старши чортъ вылѣзъ изъ трубы
А помочникъ яму вылѣзъ изъ печки.
Да бѣды яму было ни далеко
И ти гэтожъ енъ быу ня кѣпъ
А чортъ увидіи да торкъ яму пальцемъ у воко
Дыкъ енъ и ослѣпъ.
Было яму у щель ци глядѣць
Гэто видь ни малая штука
Псота у доброе не увѣдѣць
Во тобѣ тяперъ и наука
А тяперъ торбы на спинѣ носиць
Да по селахъ дражниць собакъ
Пуска хлѣба у людей просиць
Да у носъ пихаець тобакъ.
Нехай до смерти енъ торбы посиць
Такъ и треба паганцу яму
Вѣкъ цѣлый куска хлѣба просиць
Только што ни попау енъ у турму
А што Агапонъ твойму Микиту
Зъ вяликой пыхи яго ума
То вѣрно енъ по подѣць у кибитку
Тамъ и справиць яго турма
Да моўчи Старшина, и я такъ думаю,
Што яму гэтого не минуць бо дужешь
Ужо разапсѣу, што хоць яго нехай и разопрѣць
Прощовай Старшина
Съ Богомъ Агапонъ
Я ни чого ни могу
Коли у котораго ниже пояса и свярбиць
А хоть собѣ и усе тѣла
То я яму розгами ни могу потерабиць
То у ремя ужо улетѣло