Бѣлорусскіе народные разсказы (1908)/Два мужика въ лѣсу на дровосѣкѣ

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Прохоръ Два мужика въ лѣсу на дровосѣкѣ
Верш
Аўтар: Восіп Арлоўскі
1908 год
Тимоха

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Два мужика въ лѣсу на дровосѣкѣ.

ЗМИТРОКЪ и ЮРКО.

Юрко! а Юрко! Чаго!
А видь солнце ужо на закатѣ
А мы съ тобою ящо у лѣсѣ а ни у хатѣ
Видь намъ до дому ужо идти пора
Покуль будець свѣтить зора
А пойдемъ братъ Змитрокъ
Во и мнѣ заутра треба идти на токъ
И я боюся идти ночью лѣсомъ
Кабъ ни сустрѣтца съ якимъ бѣсомъ
Вотъ мы армяки на сабѣ по надѣвали
Да тапоры за поясы по затыкали
Да присѣли троху пипки покуриць
Да стали про житье свое говориць
Ажъ тутъ и зара стала потухать
Ну мы съ Юркомъ додому трухать
Идемъ мы съ Юркомъ да идѐмъ
Да гутурку межъ собою ведемъ
Али чую я што-то у кустахъ шастиць
А мнѣ ужо на душѣ такъ и картиць
Барани Богъ тутъ воуки сидяць
То яны вѣрно насъ зъ ѣдяць
А дали тко я на бокъ зиркъ
А енъ изъ куста якъ жеребецъ скикъ
Эгэ Юрка дѣло плохо
Ихъ тутъ видаць много а не трохо
Волосы па мнѣ стали подыматца
И ноги стали подсѣкатца
Да ящо сбились мы и съ дороги
Бо у Юрки и у мянѣ болѣли ноги
Доуго мы по лѣсу бродили
А дороги ужо мы не находили
Куды ни попало мы ишли
И къ лугамъ гдѣ сѣно стоги пришли
Темyо стало якъ пальцоу у воко
И до дому намъ дыбаць далеко
Броху собачьяго и пѣтухоу не чуваць
Ну што Юрка! намъ треба тутъ начоваць
Тольки мы не будемъ на землѣ ложитца
Бо можець бѣда злучитца
Намъ треба по розенъ на стоги узобратца,
Д треба у сяго прислухатца
Не забывай што тутъ лѣсъ
Кабъ не накасауся якій бѣсъ
То треба другъ друга абороняць
Кабъ товарища у абиду не даць.
Вотъ мы съ Юркомъ по прощались
Да по рознь па стог узобрались.
Только я Богу по моліуся
Да у сѣно трохо урыуся
Чую я хто-то гаманиць и равѣць
Я думау, што мянѣ Юрка завѣць
Али нѣтъ зцаетца, якъ рыкаець кароука
Да и отзыватца мнѣ не лоука
Я голову приподняу
И у другъ я гэто поняу
Ти ня лѣши тутъ духъ
А Юрка ляжить якъ бы и глухъ
Енъ собѣ ничаго ня чуець
Яму здаетца што енъ дома начуець
Якъ убиты ляжиць
Зиркъ я ажъ медвѣць къ стогамъ бѣжиць.
А за имъ воуки тобуномъ
Ну добро што мы съ Юркомъ по одномъ
Вотъ енъ съ воуками коло стогоу крутіуся
Да прокляты за розумъ хватіуся
Гойдочки енъ да къ Юрку на стогъ
Ахъ Юрка нехай табѣ ратуець Богъ
Давай енъ на воукоу сѣномъ кидать
Ну ужъ вѣрно и Юрку живымъ не бывать
Бѣда сказано ня дурка
По пауса у лапы мой и Юрка,
Якъ кинуу енъ яго на землю да у бокъ
А енъ крикнуу ратуй братъ Змитрокъ
Ужо мнѣ цябѣ не ратоваць
А треба, твою душу поминаць.
А воуки тольки загоргатѣли
Видаць што сильно ѣсть хотѣли
На малые шматки Юрку нарвали
И чисто усю кроу по лизали.
Якъ ни бывало мойго Юрка
Только остались ласкуты яго бурки.
Вотъ медвѣдь стогъ сѣна до бераець
А мое тольки сэрце замираець
Тутъ ни долеку дроу сажени ляжали
Дай Богъ кабъ яны туды небѣжали
А медвѣдь и самъ змякнуу
Да гайдачки на дровы махнуу.
Вотъ е́нъ дровы на воукоу кидаець
Да ни во одного ни попадаець.
А барона яго нейдѣць ў прокъ
Што канець то ни у воукоу да у бокъ,
И сажень е́нъ дроу раскидау
Ажь тутъ Богъ бѣду яму дау,
Хотѣу е́нъ на други сажень перескочиць
Чую я на медвѣдю скура тращиць.
И медвѣдя у сего порвали
Юрка и медвѣдь якъ не бывали.
Усѣ у кроу не абризгали дровы
А на земли остались двѣ ноги да чаровы
Ахъ и медвѣдь же быу большой
Да заговѣу бѣдняжка душой.
Кабъ кому у далося яго убиць
То скурой хату можно былобъ покрыть.
Тутъ и солнце ўсходиць стало
Тогда ужо воукоу ни стало.
Тода мнѣ ужо на стогу ляжаць
А треба мнѣ до дому бѣшаць.
Зрынууся я съ стогу стоць головой
Бо ужо я быу чуць што живой.
Да давай тко мнѣ Богъ ноги
Да треба пошукаць дороги,
Няскоро я до дому дайду пѣшкомъ
Да давай тко я трушкомъ.
Да дому я прибѣжау
Да три недѣли хворы ляжау
И ни дай Богъ такой хваробы
Болѣла голова и усѣ вантробы
За малымъ не простала кроваука
Бо ужо вяликая была ни страука
Боюся я кабъ душой не рыгнуць
Треба то мнѣ до доктора стрыгнуць.
Есь у селѣ у насъ дѣдъ Апанасъ
Енъ усихъ мужикоу лѣчиць насъ.
Воть е́нъ мнѣ на роду нашептау
Да цѣлую бутылку выпиць мнѣ дау.
Пропало отъ менѣ гаручка.
Вот тобѣ Змитрокъ и паручка.
Ня будешь ты большь у лясу поздаць
А будешь заранѣе до дому дыбаць.
И товариша свойго потерау
И самъ чуть у нябшики ни попау
А Юрку вѣчный ужо покой
Енъ добрый мужикъ быу такой.
Енъ быу музыкантъ дударъ
И добрый быу майстеръ бондаръ.
А я цяперъ боюся якъ почую воучья
Али дзякуй Богу што я остауся живой.