Хрыстаматыя беларускае літэратуры. ХІ век—1905 год/Ф. Скарына/З «Прытчаў» Саламона

← З прадмовы да кнігі „Юдыфь“

З „Прытчаў“ Саламона Біблія Аўтар: Саламон 1922 год Пераклад: Францішак Скарына

З кнігі „Эсфір“ →

Іншыя публікацыі гэтага твора: Прытчы Саламонавы (Скарына).

Прапануем да спампаваньня!

З „ПРЫТЧАЎ“ САЛАМОНА.

… Іді ко м’равіем’ оленівый, із’наменай путі іх, і навучіся мудрості. Оніже неімають вожа іні наукі іні князя. Готують собе в’лете браш’но, ісобірають вов’ремя жат’вы штобымелі напотом ясті…

… Леп’шій е̅ кус’ сухыі хлеба з’радостію: нежелі полон’ дом’ покармов’ с’ сваром’…

… Чотырі суть мален’кіх назем’лі, ітіе суть мудрейшіе надовсі мудреці зем’лі. Мравіе сіем’ немошч’ныі іже собірають во время жатвы брашно свое. Заечек’ племя несілное он’же полагаеть наскалах гнез’до свое. Царя кобыл’кы над’собою неімають, всегдаже ополчаются полкамі своімі. Жужел’ка под’піраюшчіяся ногамі своімі якобы рукама: іжівушчі в’ полатах’ Цар’скых’.

м’равіем’ — мурашкам.
із’наменай путі іх — і йдзі іхным шляхам, бяры з іх прыклад.
Оніже — яны-ж.
вожа — правадыра, кіраўніка.
в’лете — улетку.
браш’но — яду.
ясті — есьці.
е̅ — пакарочанае „ёсьць“.
суть — ёсьць (у множ. ліку).
ітіе — і тыя.
надовсі — над усімі (над усе).
сіем’ немошч’ныі — гэтым слабыя.
кобыл’кы — прусы.
Жужел’ка — яшчарка.