Перайсці да зместу

Хрыстаматыя беларускае літэратуры. ХІ век—1905 год/С. Будны, Ф. Кміта/Ф. Кміта

З пляцоўкі Вікікрыніцы
С. Будны Ф. Кміта
Лісты
Аўтар: Філон Кміта-Чарнабыльскі
1922 год
Т. Еўлашэўскі
Іншыя публікацыі гэтага твора: Лісты Кміты-Чарнабыльскага.

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Філон Кміта.

(Другая палавіна 16-га веку).

З „ОДПІСАЎ“ (1573–1574 г.г.).

Шпягоўскія ведамасьці аб Маскоўшчыне. Далі мне справу шпегі моі, іж’ велікій князь Московскій, собравіші войска немалые, просто тягнул’ (пайшоў) до Казані, хотечі даті ратунок: бо дей Череміса Луговая от’ него ся откінувші, дорогі землею і водяные всі до тых’ царств’ его залеглі і до Казані не пропускают’, шкоду велікую чінят’, і тых дей часов’ войска его осмь тысяч’ на-голову поразілі. Также дей і Нагайцы і іншые орды от’ него ся откінулі і Казань дей запевне облеглі…

Як маскоўскі князь прыймаў паслоў ад перакопскага цара. От’ царя Перекопского был у велікого князя посол…; і колі дей того посла пріймоваті мелі, сам’ дей князь велікій сел’ на местцу своем’ господарском’ і взложіл шлык’ на себе бараній, а ормяк сермяжный, а перед’ нім’ держалі топор’; а сына дей посаділ’ подле себе; у таком же уборе. І колі дей посол’ перед него прішол’ і посольство справовалі, в’ котором’ мовіл’ от’ царя… (вымагаў дані і інш.) а впомніку подал’ ему от’ царя нож’ голый (пагражаючы вайною): то пак’ дей (пасьля гэтага) князь велікій, кгды (калі) выслухал’ посольства, отказал’ дей тому послу тымі словы: „царь дей господарь твой просіт’ мене о дань; іно дей (але-ж) нечого даті, он’ мене всего сам’ ограбіл’, а то ты посол’ его відіш, в’ чом’ я теперь сіжу, і нічого не маю, а што маю то посылаю“… І снявші дей с’ себе тот’ бараній шлык, а с’ сына такій же другій, і тому послу дал’…

Аб вайсковых прыгатаваньнях Маскоўшчыны. У во второк’, Марца 2 (1574 г.), пріслал’ до мене с’ загранічья шпекг мой на імя Кузма Труба, посланца своего, даючі знать, іж’ дей на’ днех’ теперешніх’ блізко прошлых’, люду Московского немалые войска до Смоленска прібылі, а людей погранічных’ із’ сел’ от’ граніц’ пріставшчікі выгоняют’ до Смоленска, і острог’ (вайсковы замак) дей новый моцный в’ Смоленску почалі робіть… Для певнейшей і лепшой ведомості, тот’ Труба сам’ ешче на рубежу (граніцы) позостал…

Нараканьне Ф. Кміты на няўдзячнасьць за яго цяжкую службу і паказаньне на свае заслугі. Освецоные і ясневельможные, мілостівые панове рада велікого князьства Літовского, панове моі мілостівые! Пан’ Тарановскій не Літвы, але только своее одной жаловал’ шкуры… а мы, пак’, Бог то ведает’, …якой беды і небезпечності есмо ужівалі… А теж’ і тых жаль Богу, хто бы себе марно трагіл (марнаваў): бо і первей… в’ недостатку сілы, фортелямі (хітрасьцямі) есмо наробілі; трі человекі за трідцать або за сто тысяч’ сталі, которымі тремя шестьдесят’ тысяч войск’ Московскіх’ с Серебренымі і с’ царевічі от’ Орші прогнано (у 1564 г.): за што не только не дяковано, але ешче, яко речь злую і нецнотлівую (непачэсную), зтерлі, змялі і в’ землю закопалі. А за таковые ярма… годілося б’… опатреньня (награды), а не іншого на нас’ домышленія (пагляду); што все нехай Бог платіт’. А теж як доробіло ліхо, прорежутся і зубы (войстра сказаць праўду)… Пісан (ліст) в’ Орші, месяца Іюня 1 дня, року 74.

дей — слова, якое нічога не азначае, а ўжываецца дзеля паважнасьці, як цяпер на ўсходзе Беларусі слова „пыні“.



Гэты твор быў апублікаваны да 1 студзеня 1929 года і знаходзіцца ў грамадскім набытку ўва ўсім свеце, бо аўтар памёр, прынамсі 100 гадоў таму.