Старонка:Янчук Нарысы 061-118.pdf/35

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

за тою причичою, иже недадеко устыд Немновое, гд Пемовь в» Ммо- ре впадываеть. Над» котороми ж» рБкамя, надь Дубисою, и надь Немномь, ин наді, Юрою, там» ся поселиди п почали розмноліиватися. И оно мешканье ихь надь тымий рігками вельми им» подобадося, и нвазвали тую землю словеньскяхі, языком» Побережпая земдя, а Лі- товсЕнмь языком» пазвали Ліемонтская гемля». Адзін з унукаў Пале- мона, па імені Керпус, быццам бы, залажыў гор. Кернова й пашырыў свае землі за р. Вілію да граніцы Латыгальскай і да р. Дзьвіны, Ён, быццам-то, і прыдумаў назову «Літва», аб чым сьведчыць насіўпнаёе дасціпнае філёлёгічнае тлумачэньне: «Люди тни ёго, што за Велею посбли. цгрывади. на трубах, дубасных»!), й прозвад» тоть Кернусь берегь цо вьытюску”), габ ся люди его множать, лішмусб, а. труба, што на нихь играють, туда, и дадь имя тым» людем» свонмт цпо-датине, зложившя берогь тусь, а труба---туба, и дадь пу» имя литустуба. То паь простые люди но вмБля звати по-латине, п почали зватия Литва. М. оть того часу панство Литовское почадося звати и множиіи 0оть «Жомойти». А адбывалася гэта ў той, час, калі «повьстадь царь Батый и пошол» на Рускую землю, н всю землю Рускую звоеваль, и князей руских, многыхь постинвадь, а оныхь вь полонь повель, и стодець всее Руское земли, городь Кіевь, сьжогь и пусть вчпнидь. А князь велі Кіек- скій Дмятрей, боячисе великое спаы я моци его, зббгь сь Кіева ві. городь Черниговь, и потомь довбдался, што городь Кіевь скажень) и вся земля Руская спустошена; а велышавь, ижь мулнки мешкають безь господаря, а зовутся Дручапе, н онь, собравюися з дюдми, По- шодь ко Друцку и зёмдю Друпкую пссбдь им тородь Дручесе» зару- биль, й назвадся князем» великим» Друцькымь». Гэтае пераплятаюпца ў беларускіх летапісах выдуманыя здарэньні з літоўскай гісторыі з “фактамі агульнарускага жыцьця, прычым легопдарпае зьмешала з запраўдным гістарычным, асабліва назараньні літоўскай гісторыі. Большай верагоднасьці варты весткі мясцовых длетапісэў аб Гэ- дымінаўскаё пары, хаця і тут мы яшчэ ня вусім забясьпечаны ад выдумкі, як напрыклад, у гістормі аб закладзінах важнейшых тгара- доў--Вільні й Трок. Летапісы, апіраючыся на нейкія фантастычныя народныя паданьні, прыводзяць лягэнду, быццам-то, гэтыя гарады былі заложаны Гэдыміпам пад уплывам розвых прарочых прыметаў, “Вось З; дзераўлянай, (лубовай, липовай, блрозавай) кары. 2) Палацінску. 3) Зруйнованы.