Перайсці да зместу

Старонка:Янчук Нарысы 001-060 text.pdf/51

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

нетъ ли, тогды маеть въ обору нашу угонить, а съ нами наполъ подѣлить; а гдѣ коли тыи вепры забьеть, имѣеть тогды знамя на древѣ учинить. А коли супоръ[1], а любо сутяжей, речетъ: ижъ вепры побиты, гдѣ тое знамя есть? тогды тотъ (покажа) што тамъ побиты». Калі-ж каму выпадае ганяць сьвіней ў свой лес праз чужы, то ён мае права прагону «на 30 лакогъ обаполъ дороги, штобы тому вольно гнать», а каб тотъ панъ, чій лѣсъ», ня меў, «шкоды», то ён сам заўчасу «имѣеть свое жолуды брати, а любо пастьвити» (арт. 135).

Аднэй з характэрных азнакаў старога беларускага быту наогул было «кастарства», г. зн. ігра ў косьці. Але цікаўна тое, што ў Вісьліцкім Статуце гэтае зьявішча разглядаецца ў зьвязку з пытаньнем аб жыдох. Напрыклад, арт. 77, «о игрѣ косточной» кажа:

«Уставляемъ право: коли нѣкоторый сын держить отца здорового и матерь здорову, а наиграетъ на себе нѣкоторую собину[2] пѣнезей, тогды отецъ и матка не повинны за него платить тыхъ пѣнезей. А такожъ о жыдѣхъ, ижъ позычають такимъ дѣтемъ, при отцѣ и матери, то позыченіе и згинуло».

Сын, які яшчэ жыве разам з братамі на бацькавіне… «што коли на костках стратитъ, проиграетъ, то имѣтъ быти личено на его дѣльницы. А игр тѣхъ позычаемъ[3] для часу скоратанья» (арт. 99). Гэткім чынам ігра прынцыпова не забаранялася, як прыемнае праваджэньне часу. Вінаваціліся толькі ігракі-жулікі, якія даводзяць да ўбогасьці іншых, аб чым перасьцерагае арт. 78:

«Которы частокромъ находятъ на пьяны люди, ведутъ ся къ игрѣ, а берутъ пѣнезю на заклады, а любо нѣгдѣ на оччину, а проигравши, приходятъ во убожество; а такіи (заслужваюць) нашего осуженія подлугъ заслуги. Прото приказуемъ: абы землянинъ нашъ не игралъ з жаднымъ таким чужаземцомъ, а любо костырем, ани на жадны заклады, ани на поруки, вынявши[4] готовы пѣнези. А прійдеть ли тотъ…[5], а иметца упоминаться лихими словы, а любо сромотя его, имѣетъ ему платити вину[6] за его сромоту 15[7], а нашему суду подобно за непослушенство». Уцягнуўшыся ў ігру, моладзь кідалася пазычаць грошы ў жыдоў, якія бралі вялізныя працэнты й налічвалі працэнты на працэнты. Статут стараецца памеркаваць

  1. праціўнік;
  2. суму;
  3. у тлумачэньні: дазваляем;
  4. выключаньнем;
  5. каму прайграў;
  6. штраф (ня доўг ад ігры);
  7. мабыць, грошаў;