Перайсці да зместу

Старонка:Тарас на Парнасе (1910).pdf/18

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

А нѣ̀, дыкъ до-душѝ у́ газети
Я васъ облаю на у́весь свѣтъ, —
Якъ Гоголя у прошлымъ лѣти!
Я жъ самъ редакторомъ газетъ“!..
Гляжу сабѣ, ажъ гэто сивый,
Короткій, то́встый — быть чурбанъ.
Плюгавый, дуже некрасивый,
Кричить, якъ оглашенный, — панъ.[1]
Нясе́ть вяликій мѣхъ панъ гэтый,
Повнымъ — повнёхонько набитъ….
Усё тамъ книжки да газеты, —
Ну, быть коробошникъ тэй — жидъ!
Товаришъ поплечъ зъ имъ иде́ть
И нести книжки пособлить,
А самъ граматыку нясеть,
Што ў семина́рняхъ обучають.

VII.

Во́, нѣшто разомъ зашумѣли,
Народъ раздався на концы̀,
И, быть якъ птушки, пролятѣли
Чатыре добрыхъ молойцы.
Народъ то бывъ усё нетаковскій:
Самъ Пушкинъ, Лермонтовъ, Жуковскій
и Гоголь, — шпаа́рко коло насъ
Пройшли, быть павы, на Парнась.
Ну, словомъ, много тутъ народу
Собралось лѣзти на Парнасъ:

  1. у другихъ: Кричить ёнъ гэдакъ на увесь станъ.