Старонка:Тарас на Парнасе і іншыя беларускія вершы.pdf/33

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Нехай камень по спи́нп шаруеть,
То тябе нихто не счаруеть!!.
Сватъ Гришка иде́ть
Сопрона ззади за собой вяде́ть,
Двери отчиняеть,
На кочаргу ступаеть.
Якъ ставъ на кочаргу,
Як дала кочарга по лобу!
Хотѣвъ ба свадьбу починать,
Да за кровъю Божаго свѣту не видать.
Тогды кажеть Ганониха до Гапона
«Треба намъ держатца свойго закона,
Треба намъ сгоноровать
Зразу Кулины не отдавать!»
Гапониха зъ Гапономъ сгоноровали—
Три дни сватовъ у ёвни держали.
Дали кажа Гапониха до Гапона:
«Годи намъ держатца свойго закона!
Треба робить заручины
Бо уже сватовъ помучили».
Обозвався и Сопронъ до Гришки:
«А уже жъ мое́ выполоскало кишки!
Бери барылку
Да йди по горѣлку!
И у насъ свадьба йде́ть,
Ажъ любо глядѣть!
ли томонить,
Коли и вясельля робить.
Отправивши святъ—дяды,
Пошовъ Гришка попа годить.
Черазъ порогь перавалився
И въ хати повалився,—
Однымъ словомъ охмялився.
Попадьди на яго глядить,
А ёнъ, лежучи, бубнить.
Пришовъ попъ,