Старонка:Смоленскій этнографическій сборникъ. Часть IV (1903).pdf/616

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Терентій гость.

2.

(С. Самохотовка, Смол. у.).

Была жонка харошая, а мужикъ плашѣй; ня хочить съ мужикомъ жить: другіхъ пазнашла харошихъ. Такъ ина притваритца, захвараить, ина яго пасылаить за зельимъ, и пасылаеть яго падалій, штобъ іонъ даўжѣй былъ, a іонъ са усѣхъ силъ выбиваитца. Какъ іонъ зельля принясеть, ина знова притваритца; тады яще далій пашлеть, знова яму закажить урокъ, да какова дня. Іонъ знову принёсъ. — «Нѣтъ, душичка, кали бъ ты дастаў мядвѣжьива малака, я бъ и была здарова». Іонъ идеть, a сусѣдъ стаить. — Игдѣ ты быў? — «Да хадиў жа жонки за зельимъ: жонка мыя ляжить». А іонъ га варить: «Дуракъ, дуракъ, ни выбивайся ты са усѣхъ силъ: ина у тябе ляжить, a балѣсти водить съ другами.» A іонъ пупирядку таво дня идить, каторый ина приказала — «Хадп-ка ты къ намъ: мы научимъ, што тебѣ дѣлать ей, какъ яе атхадить. У мяне начуить ста­рецъ са скрипкыю.» (А ана такихъ людей ищить, штобъ были съ музыкый). Пришолъ іонъ сюды къ сусѣду, ани ево у мѣшокъ вса­дили да саломый заторнули. Тады хазяинъ памогъ узять мѣшокъ на плечи и приходить; у яе гуляють. — «Галубушка, ти ня пустишъ на нычъ?» — Не, у мяне гости, бясѣда. — «Галубушка, када бясѣда, я и съ музыкуй хажу». — А, дѣдычка, еты жъ и харашо, што ты зъ музыкуй ходишъ… Во тады гаворить: — «няси мяшокъ, у тую избу пастаў»!..— «Не, галубушка, я тутъ ли углушка пастаўлю.» А самъ паставилъ мяшокъ падъ лаўкуй у вуглушку. — «Ну, дѣдушка, ладь-ка ты сваю музыку. Играй, дѣдушка!» И пригаваріить:

Хто па яблычки пашоў,
Штобъ тэй вѣкъ ни пришоў!

Скамарохъ завядеть и играіть; іонъ тоя праиграить, а тада:

Ти чуешъ ты, салома,
Ти видишъ ты, салома,
А што дѣитца дома?..

— Да не, дѣдушка, ты такъ скажи:

Хто па яблычки пашоў,
Штобъ тэй вѣкъ ни пришоў!..

А хазяинъ сусѣдъ научилъ, када іонъ вылѣзить изъ мѣшка: «перша другоў хватай, а тады яе атходишъ и хваробу атгонишъ, а ня будишъ хадить за лѣкарствомъ.» Вылѣзъ изъ мѣшка мужикъ и атхваталъ перва яе другоў, а ина стаить руки сащеня. — «Сусѣдъ, вазьми яе харашенька, атгонь хваробу!» (Сусѣдъ пришолъ палюбапытствовать). Такъ атхадилъ мужикъ, што и тяперь живуть вмѣсти.

Король-королевичъ.

3 а).

Якъ паѣхаў каралевичъ на прагуляньня,
Іонъ пакинуў Марусиньку на гарюваньня.