Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/399

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Молода (имя) хадзила,
Яна своихъ дзѣвачакъ прасила!
— Дзѣвачки мае, сястрыцы,
Вы гэта перьейка сбяриця,
Ды мнѣ вяночакъ звиця[1],
Хоць ня руцвяны — парловы[2],
Кабъ бывъ до шлюбу гатовы.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CCLXXV.

(Тамъ же.)

Зялёная руточка, жевты цвѣтъ,
Пыталася (имя), ци вже свѣтъ,
Чаму майго (имя жениха) позна нѣтъ,
Писала бъ лысты — ня умѣю,
Послала бъ пословъ — ня смѣю,
Пашла бъ сама — баюся,
У вяликую дарожку спазнюся.
На той дарогѣ старожа,
Тая мяне старолса поймая,
Па русой косѣ повная,
Съ молодымъ звянчая.

(Записалъ тотъ же.)


  1. свейте.
  2. перловый, украшенный.