Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/392

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

CCLXII.

(Тамъ же.)

Ѣхавъ (имя) край бору,
Завалила калинка дарогу,
Ставъ калинку сѣчь рубаць,
Стала калинка правду казаць:
— Мяне калинку садъ садзивъ,
Табѣ панну Богъ судзивъ,
Мяне калинку дощь паливавъ,
Табѣ панну Богъ гадовавъ[1].

(Записалъ тотъ же.)


CCLXIII.

(Тамъ же.)

Шѣрая зязюлячка,
Да уже твое минаитца:
Ранняя кукованьяйка,
Позная летаньяйка.
Хоць будзешь кукаваць,

(Здѣсь замѣтенъ пропускъ.)

Молодая (имя) усё твоё минаетца:
Матчино гадаваньейко[2],
Дзявоцкое красованьейко.
Хоць будзешь красаватца,

  1. воспиталъ, вскормилъ.
  2. матушкино воспитаніе.