Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/389

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Лѣпѣй умѣя моя (имя) вышиваць,
Цёмнинькаи ночи,
При яснаи свячи сѣдзячи,
Тонку бѣленьку
Кашулицу[1] шіючи.
Кабъ я гэту кашулицу пошила,
У нядзѣльку рана,
У дарожечку уложила,
Кабъ свойму свякратку[2] угодзила.
Да зачувъ тое
Молоды (имя) у камори:
— Угодзишь, моя (имя) угодзишь,
По его подворьи подходзишь,
Звонкія ключи поносишь,
Ты маладзенькая ему угодзишь.

|}

(Эта пѣсня сбита. Записалъ тотъ же.)


CCLVIII.

(Тамъ же.)

Кацилася калясо та-ра-ра,
Просилася (имя) у свой край,
Вязи мяне (имя) тамъ гдзѣ узёвъ,
Кабъ мой вяночекъ тутъ не звявъ,
Ни звяня[3], моя (имя), ни звяня,

  1. рубашка.
  2. свекоръ.
  3. увянетъ.