Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/308

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Краснаго маладца отдали,
Поминай маци якъ зваци.
Не вернуцца маладц ,
Якъ камешо съ калодцу.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CLXXVIII.

(Тамъ же.)

Въ чистомъ полі трава шумиць,
А тамъ казакъ забитъ лежиць,
Надъ нимъ коникъ сивый стоиць.
— Ой, панъ мой маладзеньки,
Ци мнѣ стояць, ци вандраваць[1],
Ци за войскомъ бѣжаць.
— Ани стояць, ни вандраваць,
Ни за войскомъ бѣжаць.
Бѣжи, косю, дарогаю,
Дарогаю широкаю,
Да прибѣжишь къ майму двару,
Къ майму двару новенькаму,
Да ударь-же ты въ вароцетки,
Тамъ выйдзець стара бабка,
Стара бабка моя мамка.
Она будзець пытацися,
Умѣй, косю, сказатися.
«Ой, косю, ты сивеньки,
Дзѣ твой панъ зшладзепьки,

  1. путешествовать.