Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/301

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

A скажице, бѣлы гуси,
Што я тутъ паную.
Якъ будзеце, бѣлы гуси,
Правду гаварици;
To будзе родзимая,
Въ госци не хадзици.
Сарву розанъ-вѣтку,
И пущу на воду;
Плыви, плыви, розанъ-вѣтка,
Ажъ до мойго роду.
Плыла, плыла розанъ-вѣтка,
При берегу стала;
Пришла маци воду браци,
Квѣтки познавала.
— Чи ты, мая Даулюшка,
Три лѣта хварѣла;
Чому твая розанъ-вѣтка
Такъ въ водзѣ сблѣднѣла?
— Не хварѣла, матулюшка,
Ни дня ни годзины:
Папалася злому мужу.
Нявѣрной дружинѣ.
Утапила, матюлюшка,
Якъ канопель у воду;
Не такъ мяне маладую
Якъ маю уроду[1]!

|}

(Записалъ тотъ же.)


  1. краса.