Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/251

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка была вычытаная

На души на тілы,
Колы я помышлю,
О гиншуй[1] дівчины!
Скарай менэ, Боже, въ гэтумъ дому,
Колы я помышлю о кому.

|}

(Записалъ ученикъ Кобринскаго духовнаго училища Новицкій.)


CXXIII.

(Гродненской г., Брестскаго у., село Косичи.)

Бодай пану у дворі страшно,
Якъ намъ въ полю сонце зашло.
Сонце зашло — мы ще жнэмо,
При місяці снопы носымо,
При зоронькахъ копы кладэмо,
О пувночи до дому йдэмо,
На світаньи вечераемо,
У дэнь білый знову йдэмо.
Бодай пана ны сховалы,
Сэбъ собаки розорвалы;
Поховалы при долыны,
Сэбъ по ёму воуки вылы.
Бодай пана громы убылы,
Якъ мы ручки потомылы.

(Записалъ Иванъ Котовичъ.)


  1. иная.