Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/157

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

XXIX.

(Тамъ же.)

Ой зажурывся ясный соколонько,
Що нидэ[1] сісты,
Гныздэчка извыты.
— Ой! сяду я, сяду
Въ верху на ялыны[2],
Изовью гныздэчко
Хочъ изъ травяныны,
Роспущу дытонькы
По всюй украіны.
Ой! а самъ полэну[3]
Полэ чэрезъ полэ,
На сынее морэ.
А въ чистому полю
Макы зацвытаютъ,
На сынему моры
Пташэнькы лэтаютъ;
На бытуй дорозы
Рэкрутэ ступаютъ.
Ой выйшла маты
Сына познаваты,
И стала вона
Въ сінёхъ[4] на порозы.
Познала сына
Въ четвертумъ обозы.
Вэрнысь, сыноньку,
Змыю головоньку.
Ой! измый матко,

  1. негдѣ.
  2. елина.
  3. полечу.
  4. сѣна.