Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/154

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Розумэць малэнькый,
Козакъ молодэнькый,
Одбывся одъ роду
Въ чужую сторону,
По чужуй стороні
Конимъ поіждяе,
И до свого коня
Стыха промовляе:
— Ой! Коню муй! коню,
Коню воронэнькый,
Скажи мні правду,
Дэ отэцъ и маты.
— Вэды конычэнька
Въ тыхый Дунай пыты,
Прыдэ отэцъ и маты
Білыхъ ручокъ мыты
И будутъ до тэбэ
Стыха говорыты:
— Сэ бъ жэ ты бувъ, сынку,
Въ Дунаі втопывся,
Нэжъ якъ отцу й матцы
На очи навывся.
— Матко якъ, моя матко,
На що породыла:
Ни щястя, ни долы
Ты мні нэ вдылыла,
Мэнэ молодого
Въ військо вырадыла.

|}

(Записалъ тотъ же.)