Старонка:Нарысы з жыцьця беларускай вёскі.djvu/113

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

У ТІЯТРИ.

(Разсказъ бѣлорусса).

Сижу я, братцы, у тымъ самымъ тіятри, ажъ сичасъ одинъ у скрипку — пись, другій подняу трубу — прогудѣу, третій повѣщау роговень — зару́хау. Кажиный наладіу для порядку свой штрументъ. Слухаю я низграбно, трубять, да ня тымъ трахтомъ. Скуголють, ажъ не ловко слухать. Тый же, што снднть посередки, мѣтіу, мѣтіу, да якъ маханеть кнутовищемъ, а тыи, што съ боковъ, кажиный съ свойго штрумента якъ стибануть, якъ равнуть, якъ сыпнуть! Во, братцы, кого послухать!.. Ого-го! Гэта не шутки!.. Панасовы цимбалы? — Тьфу! Ннчего ты, Хведосъ, не стоишь послѣ того!.. И Сидоровы никуды варты![1] И Петрусева скрипка и близко не подходить! Боже упаси! Коли бъ усѣ цимбалы собрать и самого Язепа, и Маркову дуду, и Змитроковыхъ мальцевъ у рядъ поставить, и Сидору кнутовище у руки — и то ни близко! Барани Бо-о-гъ! Потому ни трубы, ни басэ́дли, ни поукадки… Якіи трубы? Што дымъ идеть? — Тьфу! Ату тебе, Микита, ату, болото! Што ты видіу? Ннчего ты не вздіу! Ти видіу только болото, деревню, да свинней!… Труба ета блискуча, якъ самаваръ, съ первѣйшаго мясяндзоваго матэрьялу. Одна ревѣть, другая храпить. Бу-ву-ву! — во якъ.

Опять же дудки, на вродѣ желеекъ, тыи больше верха: тиль-тиль-тиль, гдѣ писнить, гдѣ свиснить! Басэдля-жъ здорово гудить, да и работы коло ее довольно. Жарты енъ чешить смыкомъ, ажъ лобъ треть. Здоровая махина, досать працы! Ну и такъ съ мелкоты у скрипки дробняку подсыпають довольно, ва-лють въ одну руку и все по книжкамъ глядять. А тыи кнутови-

  1. Ничего не стоитъ.