Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/7

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Да штожъ Старшина мнѣ усе ужо роуно якь видаць зъ яго корысти мнѣ набудець чисто распустіуся, што хоць яго нехай и сырыца переломиць.
Ни батьки, ни Матки ужо ня слухаець
Мянѣ берець ужо за груди
Ци гэтожъ изъ яго ужо будуць люди
Да старымъ дуракомъ называець
Бо ужо на силу надѣю маець
Якъ у гэтой школѣ по быу
Дыкъ и на работу ужо забыу
У лапти ужо ня хочець абуватца,
Да кабъ смачно нажратца,
У кешень руки кладѣць
Да ужо и грош по троху крадѣць
До поўдня собѣ сциць,
А у стауши идѣць гарелку пиць
А тогды ужо ходиць да свищиць
Да на батьку вочи тарещиць
Пѣсни гарлаець во усе горло
Чаму яго волей малого ни разпе́рло
Родила яго мама
Да ни узяла яго малого яма.
Будь лажау Старшина, пострашь ты яго.
Да чимъ же я яго пострашу.
Дай ты яму добро бярозовой абы лозовой каши якъ у добрый берестѣнь
Кабъ енъ нямогъ сѣсть увесь день
Да нѣ Агапонъ; я гэтого нимагу,
А вось бѣда
Кудыжь мнѣ тяперь пойти
И гдѣ жъ мнѣ на яго справу найти
Я ужо старъ вѣкъ свой доживаю
А ѐнъ катъ яго дери ужо переросъ
Тяперь я здужаць яго силы ужо нимаю
Енъ и такъ ужо пабіу мнѣ тваръ и носъ.
Ты яго зведи къ Попу
То енъ яго ня пуць наставиць
А я хоць бы дау яму и цѣлую копу
То енъ шалиць ни оставиць,
Ай старшина што яму Попъ порадиць
Коли я батька да и то ни могу зладиць.