Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/51

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

абы отродиць ее отъ злого дѣла, то ей ящо большь ахоты на зло. Женщина ни подоражиць мужней ни красотой, ни умомъ, ни богатствомъ, яна вяликаго и знатнаго человѣка проминяець на пастуха. Ты погледи племянникъ на кошку, ти яна подорожиць солоунными пѣснями, яна яго съѣсть, такъ и женщина можець и важнаго человѣка зъѣсть изъ за якой нибудь драни У нашего Пана гэто дауно ужо было, то быу Садоуникъ съ жонкой, и при имъ была теща яго. Жонка гэтого садоуника была пригожа и молодая, а тамъ быу Акономъ лицьвякъ ни жанаты, росту енъ быу якъ шость рябы, носъ у яго дужа быу доугій и пабоку, и якимъ то злучаемъ жонка гэтаго садоуника увидѣла у яго гэту штуку чимъ бабы большь усяго дорожаць. Годя съ тыхъ поръ жить зъ мужемъ, а звязалася съ гэстымь Аканомомъ жить.

Свояволныя такія жонки
Съ чужими мужьями живуць
А ихъ мужи якъ смажонки
Нехай собѣ вѣкъ равуць.
Нехай енъ собѣ и дѣтей гадуець
И живець собѣ хоць съ кимъ
А мянѣ нехай енъ ни мордуець
У мянѣ есь Игнатъ и Якимъ.
Я за яго идти ня дужа хатѣла
Али батьки мянѣ отдали
А за Якима я птушкой бы палетѣла
А яго кабъ и вочи мое ни видали.
Яму ужо годъ тридцать васьмой
А мнѣ тольки двадцать пятый
Енъ мужъ саўсимъ ня мой
Штожъ што енъ багатый.


Старый солдатъ и мужикъ Власъ.

Ну якъ табѣ здаетца солдатъ
Што будець изъ гэстой войны
Видаць апонецъ намъ ни братъ
Бо ня есь нгъ гойны.
Мнѣ здаетца нашъ батюшка Царъ
Задасть яму перцу
Будець яму у животъ и у тваръ
И будець штыкъ ў сэрцу.

солдатъ.