Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/34

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Михей.

Вѣтеръ дыкъ енъ якъ человѣкъ тольки дужа вялики и дужа тоусты, да ихъ чатыри, на чатырохъ копцахъ земли, и яны по переменно дують, а другой разъ такъ силно дуеть што ажъ людямъ шкоду робить. Да и е́сь кому и дуть, самъ е́нъ тоустѣе и лупы.

Што хоть яму нехай по похнуть и лупы.

Спиридонъ.

Вотъ значить прауду кажеть Галилей
Што звѣзды и кометы нелики
Цяперь и я скажу ужо смѣлей
Што люди были дураки.

Галилей казау усимъ услухъ
И ты глянь тяперь на камэту
Видь яна больше якъ пѣтухъ
Гето и намъ ужо упримѣту.

Галилей быу первый Астраломъ
И ѐнъ усихъ людей учіу
Што е́нъ казау и написау перомъ
А сабѣ ёнъ бѣду получиу.

Яго у турму посадили
И ѐнь доуго тамъ томіуся
Яго и у судъ приводили
Што ѐнъ не разъ слезами заліуся

Енъ на колѣнькахъ стояу на судѣ
И шкаліу яго ксендзъ
Ти гетажь е́нъ быу не у бѣдѣ
Хоть ѐнъ стоіў сто тысецъ

Судъ яго подпиской абизау
Тамъ быу ксе́ндзъ, судьи и старики
Кабъ Галилей большь гэтого не казау
Што звѣзды сильно велики.

Судъ подписку подписать приказау
Бо застауляли яго и дураки
Но е́нъ топнуу ногой и знова сказау
Што звѣзды сильно вялики.

За гето яго и зново схватили