Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/32

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

го солдата старичка, енъ ящо Александры I. Вотъ енъ намъ, и разсказывау што енъ и тамъ быу гдѣ и неба уперлося у землю и яны ранцы, и амуннцу вѣшали на небѣ, и бѣлье сушили.

Спиридонъ.

Ну добро братъ Михей, а ци видаць же тамъ слонца, мѣсяць и звѣзды?

Михей.

А якъ же видаць, такъ само якъ и у насъ.

Спиридонъ.

Ну добро братъ Михей, и я чуу што земля круглая якъ бабски клубокъ нитокъ.

Михей.

А отъ кагожъ ты чуу?

Спиридонъ.

Я чуу якъ читау нашь паничъ, который ходить Гемназію.

Михей.

Да яно круглая да не такъ якъ клубокъ а якъ пателина плоская што бабы блины пякуть воть у се зато и небо уперлося.

Спиридонъ.

Ну а якъ ты думаешь Михей, ти высоко хуста неба отъ земли?

Михей.

А мнѣ здается што верстъ на сотню будеть ты видиишь што дождь, снѣгъ и градъ скоро валютца на землю.

Спиридонъ.

Ну звѣзды якь ты Михей думаешь ци вялики.

Михей.

Я такь думаю што не больши якъ солдатски гузикъ