Бѣлорусскіе народные разсказы (1908)/Дядька и племянникъ

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Докторъ и мужикъ Дядька и племянникъ
Апавяданьне
Аўтар: Восіп Арлоўскі
1908 год
Старый солдатъ и мужикъ Власъ

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Дядька и племянникъ.

Скаж ты мнѣ дядзечко, што мнѣ рабиць съ жонкой, вотъ живу усе роуно якъ поднавѣсомъ.

А што такое тобѣ?

А ти тыжъ дядька пячуешь и ня вадишь, што яна бэстыя съ писаромъ знеслася.

Да, гэто я чую, бо и люди говорюць якъ у бубенъ бьюць гэто я добро знаю што змартвенья.

Вотъ рано и позно мыкъ да мыкъ у концералію, тамъ и сядиць днемъ и ночью, а дома ужо и ни глядиць ничого.

А тестю ты чаму нижалуешься?

Да я ужо може быць разоу съ сотню жаловауся и тестю и тещи да ничого ни помогаець. Тесть то пробовау и биць ее дыкъ яна ящо пуще послѣ того стала, што хоць на ее нехай и упадъ упадѣць.

Я тобѣ прауду скажу пляменничекъ ты мой„ што тесть то кажинный гэтому протіуны коли дочка блудное житье ведеть. А што теща, то скольки я ихъ знаю такихъ на свѣтѣ, то ни одна ни протіуна гэтому што дочка ее распутна съ мужемъ живець. Яна ящо другая шельма сама дочку свою наводиць на то кабъ мужа ни глядѣла. У бабъ видь такъ, котораго мужчину дочка ее любиць, то тотъ и зять ее, а мужа дочушка коли ня любишь, то чортъ яго возьми. Ты дачушка вотъ съ гэтымъ мужчыномъ живи енъ пригожій и добрый.

А нѣ то ротъ съ гэстымъ хлопцомъ живи.

А съ твоей тещи што ты хочешь добраго. Яна и сама якъ была молодая ящо, ходила на пригонъ дыкъ была звязалося зъ войтомъ. Дыкъ тесть твой пожаловауся Пану дыкъ Панъ якъ усыпау добро и ей и войту дыкъ съ тыхъ поръ и годя любезничиць. А блудную женщину чимъ больше будешь ты уговариваць абы отродиць ее отъ злого дѣла, то ей ящо большь ахоты на зло. Женщина ни подоражиць мужней ни красотой, ни умомъ, ни богатствомъ, яна вяликаго и знатнаго человѣка проминяець на пастуха. Ты погледи племянникъ на кошку, ти яна подорожиць солоунными пѣснями, яна яго съѣсть, такъ и женщина можець и важнаго человѣка зъѣсть изъ за якой нибудь драни У нашего Пана гэто дауно ужо было, то быу Садоуникъ съ жонкой, и при имъ была теща яго. Жонка гэтого садоуника была пригожа и молодая, а тамъ быу Акономъ лицьвякъ ни жанаты, росту енъ быу якъ шость рябы, носъ у яго дужа быу доугій и пабоку, и якимъ то злучаемъ жонка гэтаго садоуника увидѣла у яго гэту штуку чимъ бабы большь усяго дорожаць. Годя съ тыхъ поръ жить зъ мужемъ, а звязалася съ гэстымь Аканомомъ жить.

Свояволныя такія жонки
Съ чужими мужьями живуць
А ихъ мужи якъ смажонки
Нехай собѣ вѣкъ равуць.
Нехай енъ собѣ и дѣтей гадуець
И живець собѣ хоць съ кимъ
А мянѣ нехай енъ ни мордуець
У мянѣ есь Игнатъ и Якимъ.
Я за яго идти ня дужа хатѣла
Али батьки мянѣ отдали
А за Якима я птушкой бы палетѣла
А яго кабъ и вочи мое ни видали.
Яму ужо годъ тридцать васьмой
А мнѣ тольки двадцать пятый
Енъ мужъ саўсимъ ня мой
Штожъ што енъ багатый.