і цьепьер, што полье баранујуць жонкамі земьесто худоби.
Кажуць нам, чаму ви нье шукајецье льепших зарабатков в інших старанах? Шукаць то ми шукајемо, алье всьо ж свајeј долі на знајходзімо. Ось, наприклад, хадзілі зімоју льудзі з нашој старани дальоко на повдзьень стројіць жальезніцу, аж пад Севастополь, да што с того вијшло? Абходзілісь з јімі горш јак с скаціноју. Сотньамі заганьалі јіх в цьесније да бруднаје баракі, бьез лавок, сталов і пасцьелі. Харч бив јешче горшиј. Житніј хльеб папалам з висьевкамі, боршч з гнілој капусти без мьаса, а часом і ш чарвьамі, да јашнаја каша, от і всьа јада. Льудзі сталі страшенно хварець трасцају і гарачкај, і дзьесјаткамі уміралі бьез жадној помошчи. За кожниј прогульниј дзьень з јіх висчитивалі на 1 руб. 50 капьејек, а за работу плацілі па 25—30 капьејек, так што багато між работнікамј нарешцье нье толькі нічого нье зарабілі, а јешче засталісь вінаватимі падраччикам. Нарешцье льудзі взбунтавалісь, алье пријехав губернатор з војском, дзьесьаць чалавьек вьальев
