Гэта старонка не была вычытаная
Полывала да старая матка,
Свого сына да годуючы[1],
До війська выправляючи.
За имъ идэ дві сыстріночкы,
За имъ идэ дві жалібночкы:
„Ой вырныся, ты пашъ рідный братокъ,
Покажимо дві доріженькы въ садокъ,
Вымыемо да головоньку,
Розчешимо жовты косонькы.“
„Ны вырнусь, дві сыстріночкы, дві жалібнючкы,
Вымыють мні дрібныи дощыкы,
Разчешуть мні бійныи[2] вітрыкы.
|}
(Записалъ тотъ же.)
XIII. (Тамъ же.) Ой за гаемъ[3], за Дунаемъ, |