Мы ў свайомъ сялѣ
Вҍкъ свой вѣковали,
Ну такой нуды́,
Якъ намъ у Сибири,
Нашы дзяды й прадзяды
Ни зазнали. Наша-жъ то сяло Стайиць пры ряцѣ́, А за рэчкай лугъ, А тамъ ўсе дубра́вы… Йосьць у тыхъ дубра̀вахъ Равы́ глыбакіе, Горы высакі́я Ляды шыракі́я. Лѣ́цячкамъ святымъ Чаго́ ў насъ нима? У на̀шамъ гайо́чку Грыбъ, арэхъ и жо́лудзь; Усякая ягада: